2. Неадекватна самооцінка вашої дитини пояснюється тим, що ви більше радите, ніж підбадьорюєте.
3. Якщо ваша дитина не вміє себе захистити, можливо, це тому, що з дитячих років ви привселюдно робили їй зауваження.
4. Якщо ви купуєте дитині все, що вона хоче, а вона все одно привласнює чужі речі, можливо, ви не даєте їй вибору в момент покупки.
5. Якщо ваша дитина боягузлива, можливо, ви надто швидко поспішаєте їй на допомогу і допомагаєте долати всі перешкоди.
6. Якщо дитина ревнива, причиною могло стати те, що ви постійно порівнювали її з кимсь.
7. Якщо ваша дитина дратівлива, можливо, ви недостатньо її хвалили. Вона привертає вашу увагу своєю поганою поведінкою.
8. Якщо ваша дитина не поважає почуття інших, можливо, ви надто часто вказуєте їй, що робити, і не звертаєте уваги на почуття.
9. Якщо ваша дитина приховує правду, причина може бути в тому, що ви гніваєтеся з будь-якого приводу.
10. Якщо ваша дитина грубіянить, імовірно ви, батьки, або ще хтось із вашої родини поводитесь так само.
Поради батькам випускників: підтримайте та не заважайте
- Подумайте разом, чим би хотілося займатися саме вашій дитині. Обов'язково подумайте над тим, як здійснити її мрію.
- Поговоріть з дитиною аби вона не намагалася вступити туди, куди вступають її друзі. Наголосіть на тому, що вона знайде собі нових друзів, тим більше що вони займатимуться тим, що їм цікаве.
- Спонукайте дитину довідуватися якомога більше про ту професію, яку хоче обрати. Якщо це можливо, побувайте в тому місці, де, як вона припускає, їй доведеться працювати згодом; поговоріть з людьми, які вже займаються цією справою.
- Нехай ваша дитина усвідомить, що рішення не може бути категоричним і що у будь-який час в її житті можуть статися зміни.
- Порадьте їй протестуватися у шкільного психолога. Тести можуть допомогти обрати правильний професійний напрямок.
- Не піддайтеся почуттю страху - цей нормальний стан, з яким мають справу усі люди перед вибором.
- Іноді корисно розпочинати свою кар'єру з практики, а не з теорії. Наприклад, багато видатних лікарів починали працювати медсестрами або медбратами.
- Звертайте особливу увагу дитини на ті предмети, які потрібні для вступу у обраний учбовий заклад.
- Не відкладайте на завтра те, про що можна дізнатися сьогодні. Намагайтеся дізнатися про все: як вступають, як вчаться, як влаштовуються працювати після закінчення навчання. Діліться здобутою інформацією один з одним. Це допоможе скласти уявлення про те, що робити далі і покращить ваше спілкування з дитиною.
- Спонукайте дитину брати участь в позакласних заходах - це допоможе їй навчитися спілкуванню і правильній поведінці в колективі.
Поради
батькам дітей з особливими освітніми потребами щодо поведінки під час війни:
Ø Слідкуйте
за власною реакцією на те, що сталося – діти виробляють власну модель
поведінки, спостерігаючи за дорослими, які відіграють важливу роль у їх житті.
Тому, намагайтеся зберігати спокій і вселяти його дитині, наскільки це можливо.
Ø Приділяйте
дитині більше уваги – чуйність та увага з вашого боку дозволять дитині
висловити свої думки та відчути власну захищеність, особливо у важких
ситуаціях. Якщо дитина хоче поговорити з вами про свої почуття, заохочуйте її
до розмови. Виявіть розуміння того, що вона вам скаже, і поясніть, що такі
почуття, як страх, гнів, сум є цілком нормальною реакцією на події. Обіймайте
дитину, тримайте за руку. Це заспокоює навіть дорослих.
Ø Говоріть з дитиною на зрозумілій їй мові – будь-яка
інформація має бути розказана дитині відповідно до її віку та рівня розвитку. Надлишок
відомостей може заплутати маленьких дітей і викликати в них нові страхи та
почуття незахищеності. З іншого боку, додаткова інформація допоможе дитині
правильно зрозуміти, що ж насправді відбувається. Проговорюйте кожен крок та
ваші плани і дії. Якщо ви прямуєте в бомбосховище, або евакуюєтеся з міста,
поясніть дитині, що вдома небезпечно і що вам необхідно взяти найнеобхідніше.
Особливо важливо пояснити дітям, як зараз важливо, щоб вони робили все, що
просять батьки, без суперечок.
Ø Обмежте
доступ дитини до засобів масової інформації – намагайтеся захистити дитину від
перегляду фотографій та прямих репортажів з місця трагічних подій. Це особливо
важливо для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
Ø Намагайтеся
підтримувати звичайний розпорядок життя, переконайте дитину в тому, що вона
знаходиться в безпеці – підтримка звичайного способу життя дуже переконливо діє
на дитину та є для неї чітким, що не вимагає слів, доказом власної безпеки та
стабільності. Відволікайте дитину доступними
іграми, жартами, розмальовками тощо. Спробуйте дудлінг. Це просте
малювання візерунків або зображень. Можна намалювати рибок, кружечки, квадрати,
листочки чи щось інше і разом з дитиною заповнювати кожен елемент різними
візерунками, лініями і т.п. Якщо ви знаходитесь у бомбосховищі, підвалі, без
доступу до олівців/ручок/ігор/розмальовок і т.п., можна рахувати людей навколо,
шукати кольори (наприклад на одязі людей), обводити пальчиком свою руку. Читайте книжки, вірші
або розповідайте ті, які пам’ятаєте. Намагайтесь говорити спокійним і
розміреним голосом. Якщо у вашої дитини є улюблена книга (вірш, казка) і вона
просить весь час саме її, то повторюйте її хоч і 100 разів! Бо передбачуваність
– це безпека, це заспокоює.
Ø Не
забувайте про власний душевний стан – оскільки ви є головним джерелом допомоги
та підтримки дитини, ви повинні дбати про себе. Спілкуйтеся з сім’єю та
друзями, діліться своїми почуттями та переживаннями з іншими дорослими,
особливо з тими, хто переживав щось подібне. Намагайтеся дотримуватися
збалансованого режиму харчування. Практикуйте разом з дітьми “квадратне”
дихання, яке застосовують у стресових ситуаціях і за панічних атак: вдих (4
секунди) – затримка дихання (4 секунди)
– видих(4 секунди) – затримка дихання(4 секунди) .
Базові
потреби – вода, їжа, сон.
Немає коментарів:
Дописати коментар